Спортивний арбітраж

Вступ

Спортивна індустрія, відповідно до різних оцінок, становить від 3 до 5% від загального обсягу торгівлі у світі, що робить її важливою сферою у вирішенні правових спорів. Для міжнародного арбітражу спортивний сектор може мати окремий інтерес, враховуючи той факт, що Спортивний арбітражний суд в Лозанні (CAS) тепер отримує нову справу майже кожен робочий день.

Незважаючи на те, що спортивний арбітраж в чомусь схожий на комерційний та інвестиційний арбітражі, і багато спортивних арбітрів виступають арбітрами також у звичайних комерційних і інвестиційних спорах, він має значну кількість цікавих особливостей, які відрізняють його від комерційного арбітражу. Наприклад, деякі спортивні арбітражні рішення виносяться в прискореному арбітражному розгляді впродовж 24 годин. Інша характерна риса спортивного арбітражу - публічність: арбітри повинні бути готові, що їхні рішення будуть детально аналізуватися засобами масової інформації або правниками, в тому числі з критикою, так як більшість рішень CAS знаходяться в публічному доступі.

 

Переваги та унікальні аспекти спортивного арбітражу

Оперативність

Найбільш очевидна і, напевно, найбільш важлива особливість спортивного арбітражу – його оперативність. Специфічна необхідність швидкого вирішення суперечок походить від того факту, що спортивна індустрія тісно пов’язана з різними спортивними заходами і змаганнями. Наприклад, рішення щодо того чи може спортсмен брати участь в Олімпійських іграх не матиме ніякого сенсу, якщо воно буде винесено після того, як змагання закінчаться.

Найбільш яскравими прикладами прискорених арбітражних процесів в спорті є трибунали ad hoc Спортивного арбітражного суду. Це арбітражний орган, який функціонує тільки під час проведення специфічних спортивних змагань (Літніх або Зимових Олімпійських ігор, Кубка світу ФІФА і т.д.). Для кожного такого заходу CAS призначає певну кількість арбітрів, які прибувають в місто, яке приймає змагання, і які повинні бути готові в будь-який час (дня і ночі) вирішити будь правовий спір, який виникає під час змагань. Для трибуналу ad hoc є нормальною практика вирішення справи протягом 24 годин, за які сторони повинні письмово й усно викласти обставини справи, а арбітри винести рішення.

Нерідко спортивний арбітраж здійснюється у прискореному провадженні, в межах стандартних арбітражних правил. Для того що б подібний арбітраж мав успішне завершення за короткий проміжок часу, необхідна співпраця (згода) усіх сторін.

Попередні забезпечувальні заходи

Забезпечувальні заходи в спортивному арбітражі є більш ефективним засобом правового захисту, ніж в інших типах арбітражу у зв’язку з тим фактом, що спортивні керівні органи майже добровільно виконують будь-які видані приписи, і система виконання арбітражного рішення в спортивних суперечках дуже ефективна. За аналогією зі звичайною практикою міжнародного комерційного арбітражу, при розгляді заяви про забезпечувальні заходи, спортивний арбітраж приймає до уваги:

  • чи потрібні забезпечувальні заходи для захисту заявника від непоправної шкоди;
  • ймовірність позитивного рішення спору на користь заявника; і
  • чи перевершують інтереси заявника інтереси інших учасників спору.

Особлива кваліфікація арбітрів

Політика CAS передбачає закритий перелік арбітрів, тим самим обмежуючи автономію сторін в призначенні будь-якого свого арбітра. Тим не менш, це гарантує, що арбітри є фахівцями у сфері спорту і можуть вирішувати споир швидко і послідовно.

Послідовність рішень

Наявність послідовних правових прецедентів у спортивних спорах, якими можуть керуватися організації та особи зі спортивної індустрії, приносить свої результати. Діяльність CAS як «міжнародного суду вищої інстанції» для спортивних спорів призводить до значної узгодженості між правовими рішеннями в спортивному світі і створює основу спортивного прецедентного права (lex sportivia). Створення такої системи стало можливим, оскільки всі рішення у справах, розглянутих CAS в апеляційному порядку, повинні бути в публічному доступі, крім тих випадків, коли сторони домовилися, що рішення залишається конфіденційним. Як результат, CAS публікує велику частину своїх рішень, які надають розуміння всіх основних спортивно-правових питань.

Вартість

У спортивному арбітражі дуже часто беруть участь різні за статусом сторони: наприклад, великі спортивні організації і набагато менші суб’єкти (клуби або спортсмени). Як мінімум три особливості CAS повинні забезпечити доступність в питаннях вартості для таких менших сторін спору:

  • в значній мірі невеликий реєстраційний внесок у розмірі 1 000 швейцарських франків;
  • справедлива система розподілу витрати на юридичний супровід; і
  • спеціальний режим для арбітражних витрат у міжнародних дисциплінарних спорах.

Позитивні фінансові обставини для спортсменів полягають у тому, що у випадку залучення в міжнародний дисциплінарний спір - сторони не зобов’язані платити вартість арбітражного розгляду (арбітражні витрати не сплачуються).

Простота виконання рішень

Ще одна перевага спортивного арбітражу - простота виконання арбітражного рішення. Хоча сторони можуть також використовувати Нью-Йоркську конвенцію для цих цілей, спортивні регулюючі органи повинні виконувати рішення CAS, і вони мають достатньо повноважень і внутрішніх механізмів, щоб переконатись, що рішення щодо їх членів були виконані. Федеральний суд Швейцарії називає це «приватною виконавчою системою».

Спортивний арбітражний суд

Поряд з різноманіттям міжнародних видів спорту, центральне місце в спортивному арбітражі займає одна інстанція - Спортивний арбітражний суд, розміщений в Лозанні, Швейцарія. З часів його заснування в 1984 році в ньому було зареєстровано близько 4.200 різних справ.

Структура CAS

CAS здійснює свої функції через посередництво арбітрів, яких повинно бути не менше 300. CAS складається з двох палат, що є однією з основних його особливостей: Палати звичайного арбітражу для справ, поданих в CAS як до першої інстанції, і Палати апеляційного арбітражу для вирішення спорів у вищій інстанції після їх попереднього розгляду спортивними організаціями. Кожну палату очолює голова.

Додатково до штаб-квартири в Лозанні, CAS має також два «децентралізованих офіси» в Сіднеї і Нью-Йорку. CAS виконує чотири відмінних способу вирішення суперечок: звичайний арбітраж, апеляційний арбітраж, прискорені трибунали ad hoc для головних спортивних подій та медіація.

Роль голови палати полягає в тому, щоб взяти під контроль на початковому етапі розгляду, коли процес вже почався, але арбітри ще не призначені. До голови також часто звертаються за видачею приписів на тимчасові заходи або призупинюючі дії. Він також залучений в процесі затвердження складу арбітрів. Після призначення, арбітри самостійно здійснюють контроль над процесом.

Арбітри CAS призначаються Міжнародною спортивною арбітражною радою (ICAS) на термін 4 роки з можливістю переобрання. Статут передбачає, що ICAS повинна призначати «осіб з юридичною підготовкою, які мають визнану компетенцію в галузі спорту».

Арбітри не прив’язані до конкретної палати CAS і можуть брати участь у панелях створюваних як за правилами звичайної процедури, так і апеляційної. Панель в CAS може складатися як з одного арбітра, так і з трьох. Всі арбітри пов’язані обставинами щодо дотримання конфіденційності і не можуть розголошувати інформацію щодо сторін, суперечки або процесу.

Палата звичайного арбітражу є класичним арбітражем, яка вирішує в основному комерційні суперечки, і за своєю структурою і принципами роботи буде знайома для кожного, хто мав досвід роботи з ICC, AAA, LCIA, SCC або іншими комерційними арбітражними інститутами.

Апеляційний арбітраж, у свою чергу, буде новим для юристів, практикуючих в інших видах арбітражу. Апеляційний арбітраж приймає апеляції на рішення інших арбітражних або дисциплінарних органів, найчастіше національних спортивних арбітражних організацій, внутрішніх дисциплінарних або судових органів міжнародних спортивних федерацій.

Правова основа діяльності CAS

Місцем розгляду спорів CAS і кожної її Палати є м. Лозанна, Швейцарія. Це є характерною рисою спортивного арбітражу і не підлягає обговоренню і дискусіям, навіть через арбітражну угоду. Це правило прямо закріплено в регламенті CAS.

Така ж умова ставитися і до спеціальних трибуналів ad hoc. Місце проведення слухань не впливає на юридичну адресу арбітражу, який залишається в Лозанні.

Так як кожен склад арбітрів Спортивного арбітражного суду є міжнародним арбітражним трибуналом, розташованим у Швейцарії, всі справи в CAS є предметом регулювання Швейцарського Закону «Про міжнародне приватне право», який гарантує процедурну послідовність щодо усіх справ у CAS. Рішення CAS є остаточними і можуть бути оскаржені лише з деяких підстав у Федеральному суді Швейцарії.

Види спорів, які можуть бути подані на розгляд до CAS

Якщо говорити загалом, то спір може бути переданий на розгляд Спортивного арбітражного суду, якщо є арбітражна угода між сторонами, яка визначає звернення до CAS. Стаття R27 регламенту передбачає, що CAS має юрисдикцію вирішувати виключно спори, пов’язані зі спортом. З моменту свого заснування, CAS ніколи не визнавав за собою відсутність юрисдикції на основі того, що спір не відноситься до спорту.

В принципі, на розгляд CAS може бути передано два види спору: комерційного та дисциплінарного характеру.

Перша категорія включає в себе спори, пов’язані з виконанням договорів, наприклад тих, які стосуються спонсорства, продажу прав на телевізійні трансляції, організації спортивних заходів, трансферу гравців і відносин між гравцями та тренерами і клубами та / або агентами (трудові і агентські контракти). Спори, пов’язані з питаннями цивільної відповідальності, також потрапляють під цю категорію (наприклад, інцидент, що стався зі спортсменом під час спортивних змагань). Ці, так звані, комерційні спори вирішуються Спортивним арбітражним судом, як правило, в якості суду першої і єдиної інстанції.

Дисциплінарні суперечки представляють другу групу суперечок, що розглядаються в CAS, з яких більшість стосується допінгу. Крім справ, пов’язаних з допінгом, CAS покликаний вирішувати різні дисциплінарні спори (насильство на ігровому полі, неправильні рішення (зловживання) судді).

Такі дисциплінарні суперечки, як правило, розглядаються в першій інстанції відповідними спортивними органами, і згодом стають предметом оскарження в CAS, який потім діє як суд останньої інстанції.

Спори у футбольній сфері

Видами спорів, які найбільш часто передаються на розгляд CAS, є апеляції на рішення ФІФА, всесвітнього футбольного керівного органу, який має власну внутрішню судову систему. Цей тип спорів зазвичай виникає через припинення трудових контрактів гравців або тренерів, або трансферу гравців між клубами. У наслідку такого трансферу, попередній клуб гравця, як правило, має право на компенсацію, яке ґрунтується або на домовленості між сторонами, або на комплексі правил, які застосовуються до футбольних трансферів, як в національному, так і в міжнародному контексті.

Інші міжнародні спортивні арбітражні організації

Багато міжнародних спортивних федерацій мають свої власні системи вирішення спорів. Тим не менш, в більшості випадків такі системи не можуть бути охарактеризовані як незалежні арбітражі, так як вони тісно пов’язані зі спортивними організаціями, відповідальними за їх формування. Одним із прикладів «істинної» арбітражної системи є Баскетбольний арбітражний суд (BAT), який був створений всесвітньою баскетбольною організацією (FIBA) для вирішення суперечок між гравцями, агентами та клубами. Місцем розгляду спрів BAT є Женева, Швейцарія. Арбітражний розгляд ВАТ передбачає собою простий англомовний процес з одним арбітром, який призначається президентом ВАТ. Сторонам доступні попередні і забезпечувальні засоби, і арбітр виносить остаточне рішення протягом шести тижнів по закінченню слухань. Деякі особливості ВАТ полягають у тому, що (усні) слухання проводяться тільки за заявою, а арбітри вирішують справи згідно права справедливості (ex aequo et bono).

Хоча більшість міжнародних федерацій передбачають оскарження своїх рішень в CAS, деякі види спорту, такі як регбі або Формула-1, не допускають такого оскарження, за виключенням спорів стосовно застосування Всесвітнього антидопінгового кодексу ВАДА.

Спортивний арбітраж в Україні

В Україні до теперішнього часу не створено спортивного арбітражу, призначеного для вирішення всіх або деяких спортивних спорів. Хоча його створення постійно обговорюється юристами, в першу чергу необхідно внести зміни у відповідне законодавство, щоб забезпечити умови для ефективної діяльності спортивного арбітражу. Для початку важливо розуміти які типи суперечок і для яких видів спорту може застосовуватись арбітраж. Велика частина спорів стосується трудових відносин та дисциплінарних питань, в той час як найбільш частими «клієнтами» такого арбітражу можуть бути футболісти, баскетболісти та інші спортсмени стосовно питань допінгу. Футбол і баскетбол в Україні мають свої власні системи вирішення всіх видів спорів із сформованою правовою практикою і незалежною процедурою апеляції. Крім того, арбітрабельність (можливість вирішення спору в арбітражі) трудових спорів прямо виключена українським законодавством. Отже, створення окремого спортивного арбітражу в Україні вимагає, для початку, внесення змін у значну кількість нормативно-правових актів, і окрім цього може не знайти підтримки більшості спортивних організацій, піднімаючи питання про його доцільність. У будь-якому випадку, більшість організацій створили власні квазі-арбітражні органи для вирішення всіх видів спорів.

Загалом, Україна вважається державою дружньою до арбітражу, і рішення, винесені в CAS або в BAT, підлягають визнанню та примусовому виконанню в Україні. Норми, що регулюють арбітражну угоду, містяться в Законі України «Про міжнародний комерційний арбітраж» і збігаються з нормами Модельного Закону ЮНСІТРАЛ і Нью-Йоркської Конвенції.

На сьогоднішній день, судові рішення на примусове виконання арбітражних рішень, винесених CAS або BAT, відсутні.

Одним із прикладів ефективного квазі-арбітражу в Україні є Палата з вирішення спорів Федерації футболу України (ПВС ФФУ). Вона не може вважатися справжнім арбітражним органом, оскільки розглядає спори, що стосуються лише футболу, і на основі регламенту і правил ФФУ, а не на основі арбітражної угоди. Крім того, арбітри не обираються сторонами, а призначаються Палатою. Вона функціонує за аналогією з Палатою з вирішення спорів ФІФА. З моменту створення у вересні 2012 року ПВС ФФУ винесла рішення в більш ніж 200 спорах між футбольними клубами, футболістами і тренерами. Більшість справ стосується трудових спорів, в той час як приблизно 20% справ стосуються спорів про компенсацію за підготовку футболістів та трансферні спори між клубами. «Процесуальне право» ПРС ФФУ – внутрішній Регламент Палати, в той час як «матеріальне право» складається з контракту, внутрішніх футбольних регламентів і додатково – українського законодавства. Всі рішення ПРС ФФУ можуть бути оскаржені в САS, який здійснює ефективний і незалежний контроль. ПРС ФФУ від самого початку була створена за рекомендованою моделлю ФІФА і складається з рівної кількості представників від клубів/ліг і гравців.

Такий квазі-арбітражний орган чудовий приклад того, як спортивні організації можуть вирішувати внутрішні спори на національному рівні без залучення національних судів, але, в той же час, забезпечуючи дотримання права бути заслуханим, принципів справедливого розгляду та ефективного контролю через можливість апеляції.

 

Членами Асоціації можуть бути фізичні дієздатні особи, що мають вищу юридичну освіту, є фахівцями у галузі міжнародного комерційного арбітражу чи мають професійний інтерес до практики міжнародного комерційного арбітражу та поділяють мету та завдання діяльності Асоціації.Детальніше

Заходи

Немає заходів у наступні 30 днів
Немає заходів у наступні 30 днів