«Вільнюський комерційний арбітражний суд: правові особливості»
14 березня 2017 року за підтримки Української Арбітражної Асоціації в Києві пройшов семінар «Вільнюський комерційний арбітражний суд: правові особливості».
Спікерами виступили Вітаутас Някрошюс, Голова Вільнюського комерційного арбітражного суду, і Гедімінас Домінас, Партнер юридичної фірми DOMINASDERLING.
Доповіді спікерів викликали жваву дискусію в української аудиторії, їх огляд наведено нижче.
Вітаутас Някрошюс розпочав виступ з того, що основною особливістю литовського арбітражу є наявність єдиного регулювання як для національного, так і міжнародного арбітражу, що дозволяє арбітражним інституціям розглядати і внутрішні, і міжнародні суперечки.
Закон Литовської Республіки про комерційний арбітраж (Закон), який діє з 1996 року (в 2012 році на основі Типового закону ЮНСІТРАЛ 1985 була прийнята нова редакція цього закону) є основним джерелом регулювання арбітражу в Литві.
Згідно з нормами цього Закону, суперечки, пов'язані з сімейними, адміністративними, конституційними правовідносинами, пов'язані з патентами, реєстрацією товарних знаків, не можуть бути вирішені за допомогою арбітражного розгляду. Спори, що виникають із трудових і споживчих договорів, можуть бути передані до арбітражу, якщо арбітражна угода була укладена після фактичного виникнення спору.
Слід зазначити, що спори за участю державних або муніципальних підприємств, установ або організацій, за винятком Банку Литви, не можуть бути передані до арбітражу без згоди засновника такої юридичної особи.
Ініціювання процедури банкрутства проти однієї зі сторін арбітражної угоди не впливає ні на арбітражний розгляд, ні на дійсність арбітражної угоди, ні на можливість вирішити суперечку в арбітражі, ані на компетенцію арбітражного суду для вирішення спору. Однак сторона, що бере участь у процедурі банкрутства, не може при цьому укласти нову арбітражна угоду.
Що стосується юрисдикції державних судів в суперечках, що випливають з контрактів з арбітражним застереженням, то суд повинен відмовити у розгляді позовів, якщо стосовно предмета спору існує арбітражне застереження. При винесенні рішення про підсудність справи, суд повинен попередньо перевірити наявність арбітражного застереження. Якщо суд приймає позов, але пізніше визначає, що справа має бути передана на розгляд в арбітраж, суд повинен залишити позов без розгляду.
Гедімінас Домінас в своєму виступі наголосив на тому, що на практиці суди дуже строго виконують цю норму і навів як приклад справу Orlen Lithuania v. Liberty MutualInsurance Europe et.al, за якою Верховний Суд Литви (ВСЛ) в 2010 році вирішив, що «відповідно до законів і практики Верховного суду Литви, якщо сторони уклали арбітражну угоду, за відсутності позову щодо визнання недійсним такої арбітражної угоди, ні сторони, ні суд не можуть змінити таку угоду. Якщо арбітражна угода є дійсною, спір не може розглядатися в суді».
Г-н Домінас підкреслив, що в численних рішеннях ВСЛ роз'яснив, що перегляд арбітражних рішень, що стосуються питань факту або застосування норм матеріального права, не допускається в Литві. Таким чином, суд не має права вирішувати справу по суті і перевіряти, чи правильно арбітри встановили обставини справи, дослідили і оцінили докази.
Сторони можуть дійти згоди щодо числа арбітрів, порядку призначення арбітра, порядку відводу арбітра, місця арбітражу, мови арбітражу, усного або документального (письмового) розгляду справи, строків подачі позову і відзиву на позов, а також інших питань, за якими право, яке застосовується до арбітражної процедури, не забороняє сторонам домовитися.
Оскільки Литва є учасницею Нью-йоркської конвенції 1958 року, арбітражне рішення, винесене в будь-якій країні-учасниці Нью-йоркської конвенції, може бути відповідно визнане і виконане в Литві.
Як зауважив у своїй презентації Гедімінас Домінас, в 2002 році ВСЛ виніс рішення, в якому вказав, що "[п]ри застосуванні Нью-Йоркської конвенції 1958 року увага повинна бути приділена необхідності, викладеній в Конвенції, щоб забезпечити її однакове застосування по всьому світу. Таким чином, при застосуванні і тлумаченні цієї Конвенції, суди повинні проаналізувати і покладатися на іноземне прецедентне право, що стосується тлумачення і застосування цієї Конвенції ".
Вітаутас Някрошюс також зупинився на історії арбітражних інституцій Литви і на тому, як литовці прийшли до існуючої концепції. ВКАС як єдина інституція був створений в 2003 році в результаті реорганізації двох постійно діючих третейських установ Литви - Арбітражного суду при Міжнародній торговій палаті Асоціації Литви і Вільнюського міжнародного комерційного арбітражу.
На сьогоднішній день ВКАС розробив регламенти для проведення комерційного, спортивного та фінансового арбітражу.
Адміністрування виробництва здійснюється литовською, англійською або російською мовами (без додаткової оплати). ВКАС також веде арбітражний розгляд на інших мовах, однак в такому разі сторони несуть витрати на переклад самостійно.
Засновниками ВКАС є Литовська конфедерація промисловців, Асоціація банків Литви, Асоціація литовських торгово-промислових і ремісничих палат, Конфедерація підприємців Литви (національний комітет Міжнародної торгової палати (ICC) в Литві), Литовська національна асоціація перевізників автомобілями «LINAVA» і Литовська асоціація юристів Асоціація «INFOBALT».
Щодо процедурних моментів, то арбітражний розгляд ініціюється шляхом подання позову або повідомлення про арбітраж і сплати реєстраційного збору зацікавленою стороною (позивачем) у ВКАС.
Слід зазначити, що, якщо сторони домовилися щодо застосування Регламенту ВКАС, то вважається, що тим самим вони домовилися про те, що всі процесуальні документи будуть вручатися їм по електронній пошті. У виняткових випадках процесуальні документи можуть бути вручені особисто, рекомендованим листом, кур'єрською поштою, за допомогою інших пристроїв електронного зв'язку або будь-якого іншого засобу, що підтверджує факт відправки відправником повідомлення.
При відсутності в арбітражній угоді домовленості про кількість арбітрів, вважається, що сторони домовилися про розгляд спору арбітром одноосібно, за винятком випадків, коли будь-яка зі сторін подає клопотання про розгляд спору в складі трьох арбітрів. Клопотання заявляється в позові (повідомленні про арбітраж) або у відзиві на позов (на повідомлення про арбітраж). В такому випадку три арбітри призначаються в порядку, передбаченим Регламентом ВКАС. Сторона має право призначити арбітром особу, якої немає у списку арбітрів, рекомендованих ВКАС. Питання відведення арбітрів вирішує голова ВКАС. Його рішення є остаточними і оскарженню не підлягають.
Перед тим, як розпочати розгляд справи, склад арбітражу має право самостійно винести рішення з питання про свою компетенцію вирішувати спір, включаючи й випадки виникнення сумнівів щодо наявності або дійсності арбітражної угоди. Заява сторони про відсутність у складу арбітражу компетенції на вирішення спору має бути зроблена не пізніше подання відзиву на позов (на повідомлення про арбітраж).
При відсутності у сторін іншої домовленості, в разі, якщо сторона без поважної причини не представляє обов'язковий процесуальний документ або не бере участі в засіданні складу арбітражу, склад арбітрів має право продовжити арбітражний розгляд і винести арбітражне рішення на підставі наявних у справі доказів або виносити процесуальні рішення.
За забезпечувальними заходами сторони можуть звернутися як до складу арбітрів, так і до державного суду. При цьому процеси в арбітражі і державному суді можуть вестися паралельно і є абсолютно незалежними один від одного.
Якщо говорити мовою цифр, за період 2000-2016 років загальна кількість арбітражних рішень склало приблизно 400-500, 44 з яких були оскаржені, а 6 - скасовані судом.
Причинами скасування рішень стали підстави відсутності юрисдикції (спір не повинен був бути переданий до арбітражу) (Lietuvosgelezinkeliai v. Mazeikiunafta, 2004; East China Automobile Association Ltd. v. ECAA Europe, 2016), неарбітрабільності спору в цілому (NCC statyba v. Svilda, 2005; WTE Wasertechnik v. Environmental Projects Management Agency, 2011), протиріччя публічному порядку (Niskama v. Eidina, 2015; Elgamos Grupė, Instra v. THE7, 2016)
Доповідач також звернув увагу на відносно помірні арбітражні збори ВКАС порівняно з іншими арбітражними інституціями, такими як ICC, SCC, LCIA, AAA та ін.
Серед інших плюсів розгляду Литви як місця проведення арбітражу Гедімінас виділив вигідне геополітичне розташування, сучасне правове мислення арбітрів, дружнє стосовно арбітражу законодавство Литви, прогресивну судову практику, а також достатню кількість фахівців і юристів з великою практикою в сфері національного і міжнародного арбітражу.
* Огляд підготовано молодшим юристом Integrites Анастасією Заіченко