Інтерв'ю Олени Перепелинської для "Юридичної газети" з нагоди 10-річчя УАА
Українській Арбітражній Асоціації виповнилося вже 10 років. Олена Перепелинська поділилась з "Юридичною газетою" тим, що було втілено за ці роки, як повномасштабна війна змінила цілі та пріоритети Асоціації, чи є реальні способи змусити росію заплатити за скоєне в Україні.
— Олено, згадайте, як все починалося на посаді Президента Асоціації, з якими завданнями Асоціація впоралася за ці роки діяльності, що було найскладніше втілити в роботі?
— Я брала участь у заснуванні УАА у 2012 році та була членом Правління з 2012 до 2016 року, в якому мене обрали Президентом Асоціації. У 2020 мене переобрали на другий термін.
За ці 10 років ми зробили багато важливих речей та пишаємося нашими досягненнями.
По-перше, вдалося об’єднати арбітражну спільноту України і тим самим показати, що разом ми можемо зробити чимало корисного для розвитку арбітражу в Україні.
По-друге, упродовж цих 10 років ми активно долучаємося до перетворення України на краще місце арбітражу та в цілому на більш проарбітражну юрисдикцію. В рамках УАА працює робоча група з удосконалення українського арбітражного законодавства, яка регулярно готує коментарі до проєктів законів, зареєстрованих у Верховній Раді, а також розробляє власні пропозиції змін до законів. Я особливо пишаюся результатами роботи цієї групи в межах останньої судової реформи, адже приблизно 80 % глави ЦПК щодо виконання арбітражних рішень – це текст, розроблений робочою групою УАА і запропонований офіційній робочій групі.
Ми започаткували подання так званих Amicus Curiae Briefs у судових справах, в яких вирішуються важливі арбітражні питання (як правило, це справи про виконання або скасування арбітражних рішень). І хоча ці документи поки що не мають процесуального статусу в Україні, ми впевнені, що вони все ж таки справляють свій вплив і надихають наших суддів завдяки інформації про передові світові підходи та практику іноземних судів із прогресивних арбітражних юрисдикцій. Ми також провели ґрунтовне дослідження судової практики у справах про виконання арбітражних рішень в Україні за 2006–2020 роки. На дуже конкретних статистичних показниках воно довело: Україна вже є юрисдикцією, дружньою до арбітражу.
По-третє, ми провели значну кількість освітніх заходів, включно з майстер-класами та арбітражними школами, що їх організовуємо щорічно з 2013 року. Для нас важливо сприяти формуванню нового покоління українських арбітражних спеціалістів, розуміючи, що програми українських ЗВО, за невеликим винятком, не містять курсів з міжнародного арбітражу. Тож ми намагаємося заповнити цю прогалину і дати не тільки теорію, але й цінну практичну інформацію від українських та іноземних фахівців. Мені дуже приємно спостерігати за арбітражною кар’єрою деяких випускників нашої арбітражної школи і розуміти, що ми доклалися до їхнього професійного розвитку.
По-четверте, ми сприяємо, так би мовити, «просуванню» українських арбітрів. Ще до війни ми розробили базу даних українських арбітрів, якою поділилися з найбільшими європейськими арбітражними центрами. Це давало можливість, з одного боку, показати, що в Україні є багато гідних та досвідчених фахівців, а з іншого боку – спрощувало процес пошуку для тих, хто обирав арбітра у справу (сторони, арбітражні інститути та колеги-юристи, які представляють сторону в арбітражі). Під час війни ми запровадили ініціативу #AppointUkrainianArbitrator і публікували профайли українських арбітражних спеціалістів, заохочуючи наших українських та іноземних колег розглянути їхні кандидатури у справах, які ці колеги ведуть. За моїми особистими спостереженнями, українських арбітрів дедалі частіше призначають в іноземних справах, і коло таких арбітрів поступово розширюється, що мене дуже тішить.
По-п’яте, ми створили велику базу даних на сайті УАА, яка стане в пригоді і юристам-практикам, і науковцям, і студентам. Наприклад, ми отримали сканкопії всіх двосторонніх інвестиційних угод України всіма офіційними мовами і опублікували їх на нашому сайті. У нас також є бібліотека з посиланнями на статті та роботи членів УАА. Є інформація про цікаві українські судові рішення.
Насправді список зробленого можна продовжувати. Туди точно увійдуть тема гендерного балансу в міжнародному арбітражі, переклади документів МАЮ, відомості про організацію різноманітних арбітражних заходів і багато іншого.
— Як повномасштабна війна змінила цілі та пріоритети Української Арбітражної Асоціації? Чого не вдалося реалізувати через збройну агресію росії?
— Довелося відмовитися від запланованого святкування нашої річниці, адже ми хотіли влаштувати великий офлайн-захід, і обмежитися вебінарами. На цей формат ми перейшли ще за часів COVID-19, але під час війни ми намагалися обирати тематику, яка б резонувала з новими проблемами та реаліями. Наприкінці грудня ми провели окремий вебінар, присвячений 10-річчю УАА, де поговорили про те, як все починалось і до чого ми доросли за цей час. Відклавши нашу щорічну англомовну арбітражну школу до кращих часів, ми реалізували спільний проєкт з ELSA Kyiv – україномовну арбітражну школу для українських студентів.
— Які нові експерти і компанії, у тому числі іноземні, підключилися до Асоціації впродовж 2022 року?
— Членами УАА є тільки фізичні особи, і ми не можемо розкривати імена всіх без їх згоди, бо це буде порушенням законодавства про захист персональних даних
— Розкажіть про робочу групу з іноземних та українських фахівців, які працюють над українськими законопроєктами. Що це за законопроєкти та чи прийнято їх у парламенті?
— Під час війни в парламенті було зареєстровано три законопроєкти щодо внесення змін до процесуальних кодексів та інших законів, які в цілому мали змінити регулювання, що застосовується до справ проти рф (№ 7520, № 7520-1, № 7520-2).
Зокрема, законопроєкти регулюють питання (І) юрисдикційного імунітету росії, (ІІ) порядку її повідомлення як відповідача у справі та вручення їй судових документів, (ІІІ) щодо кола можливих суб’єктів цивільно-правової відповідальності, (ІV) щодо цивільно-правової відповідальності «пов’язаних з російською федерацією осіб», (V) підсудності та розмежування юрисдикції загальних і господарських судів.
Багато з цих питань мають міжнародно-правову складову й потенційно можуть мати наслідки для судових процесів в інших юрисдикціях, зокрема, щодо виконання судових рішень, або ж, на жаль, стати потенційною підставою для позовів проти України в порядку міжнародного інвестиційного арбітражу. І оскільки члени УАА мають великий досвід у цих питаннях, адже їх також регулярно порушують в арбітражному контексті та судових справах щодо виконання арбітражних рішень, УАА створила робочу групу з українських та іноземних фахівців, яка проаналізувала запропоновані у законопроєктах зміни та можливі наслідки їх прийняття.
За результатами аналізу та обговорення 08.09.2022 УАА подала свої коментарі щодо законопроєктів № 7520, № 7520-1, № 7520-2 до Верховної Ради України.
На сьогодні ці законопроєкти все ще перебувають на розгляді у Верховній Раді.
— Чи є реальні дієві способи змусити росію заплатити за збитки, завдані українцям? За деякими оцінками, економічні збитки вже перевищили 600 млрд доларів.
— Треба змінювати систему на міжнародному та національному рівнях для того, щоб це стало можливим. Держава Україна в особі Мін’юсту, МЗС та інших відомств багато працює в цьому напрямі, хоч така робота часто не є публічною. УАА завжди готова допомогти, ми про це неодноразово заявляли на різних рівнях і в різних країнах. Ми говоримо про це з трибун на різноманітних заходах і зустрічах, адже дуже важливо змушувати іноземних колег замислюватись над цією темою і зрозуміти необхідність та невідворотність змін у системі. Як відомо, прийняття невідворотного – то непростий і нешвидкий процес. Тож ми всі маємо докласти зусиль, аби зміни ставали реальністю. Я вірю, що це можливо, і я вірю, що ми всі ще побачимо, як росія заплатить за збитки, завдані українцям.
На мій погляд, важливо змінити підходи у питаннях юрисдикційного імунітету. Саме це дасть змогу дістатися до майна росії, яке можна буде використовувати для компенсації збитків за рішеннями національних судів, міжнародних арбітражів, ЄСПЛ та спеціальної комісії, над створенням якої працює Мін’юст.
— Російські олігархи вже приховали право власності на свої активи, використовуючи підставні компанії та інших посередників. Тобто конфіскація активів олігархів майже нереальна? Чи можна Україні передавати заморожені активи?
— Для конфіскації майна російських олігархів необхідні зміни у національному законодавстві країн, в яких таке майно знаходиться. У цьому питанні першопрохідцем стала Канада, яка не тільки прийняла відповідні зміни до своїх законів, але й розпочала реальну конфіскацію.
Зрушення у цьому напрямі спостерігаються також у США.
Та важливо, що ці країни робитимуть з конфіскованим майном далі. Технічно можливе укладання міжурядової угоди і передавання грошей українському уряду. Ще один варіант – передати кошти до міжнародного фонду, з якого будуть виплачуватися компенсації за рішеннями спеціальної комісії / ЄСПЛ тощо. Але необхідно розуміти, що ці гроші можуть бути використані і без передання їх за межі відповідної держави, наприклад, на потреби українських біженців та тимчасово переміщених осіб або на фінансування закупівлі / виробництва озброєння для потреб ЗСУ. Тож окремо треба працювати з іноземними партнерами щодо того, як визначати пріоритети у використанні цих коштів.
— Що ще потрібно змінити в українському та міжнародному законодавстві для того, аби «поставити росію на місце»?
— Якщо ми говоримо про росію як державу, а не про окремих злочинців, які мають понести особисту відповідальність, то нам необхідно домогтися відповідальності росії за відсутності її згоди на будь-які провадження, стягнення й несення відповідальності в принципі.
Росія активно намагається заблокувати зусилля України через РБ ООН, в якій вона самовільно привласнила місце СРСР, через підтримку деяких держав на голосуваннях ГА ООН, а також використовуючи норми міжнародного права щодо юрисдикційних імунітетів. Крім того, росія все ще в змозі активно фінансувати багато іншої шкідливої діяльності, спрямованої, зокрема, на дезінформацію, розхитування політичної ситуації в інших країнах тощо.
Враховуючи це, треба добитися виключення рф з РБ ООН та ООН у цілому, а також з інших міжнародних організацій.
Потрібно змінити підходи у питаннях юрисдикційних імунітетів, щоб держави, які порушують основоположні принципи міжнародного права, не могли використовувати міжнародні норми про юрисдикційні імунітети для захисту себе і своїх активів від стягнення на користь жертв їхніх порушень. Необхідно на міжнародному рівні встановити нові виключення. Це дасть змогу розглядати позови проти росії та звертати стягнення для виконання відповідних судових / арбітражних та інших рішень, винесених на користь жертв російської агресії. В Україні було б добре прийняти комплексний закон про судові імунітети іноземних держав, який би врегулював усі питання, що зараз виникають на практиці і які можуть виникнути в майбутньому. Ті законопроєкти, які перебувають на розгляді у Верховній Раді, на жаль, не передбачають такого комплексного регулювання.
Однак, зважаючи на кількість жертв агресії рф, навряд чи національні судові системи, зокрема й українська, зможуть розглянути всі заяви. Тож необхідно створити відповідні міжнародні механізми розгляду таких заяв, і в цьому плані робота Мін’юсту щодо створення спеціальної комісії є дуже важливою.
Паралельно треба працювати над створенням і наповненням фонду, з якого будуть виплачуватися компенсації. Причому важливе як наповнення такого фонду (за рахунок російського майна та майна російських олігархів, про що ми вже говорили), так і правила для виплат (особливо, якщо зібрана сума буде меншою за суму, яку необхідно буде компенсувати). На даний момент питання, яке дуже бентежить багатьох українських позивачів, – чи можна буде отримати компенсацію на підставі рішення українського суду? Відповіді на це та багато інших питань ще немає, і важливо якомога раніше встановити відповідні правила щодо компенсацій, щоб спрямувати енергію українських позивачів у правильне русло та уникнути проблем у майбутньому.
— Говорити про цілі та плани на наступний рік важко, але все ж таки поділіться з нами, що в пріоритеті Асоціації у 2023 році?
Плануємо й надалі підтримувати Україну та українську арбітражну спільноту. Сподіваємося, що наші довоєнні напрацювання з удосконалення арбітражного законодавства нарешті «дійдуть» до Верховної Ради і будуть прийняті. Маємо плани щодо різних освітніх ініціатив, адже війна не має ставати на заваді навчанню. Точно працюватимемо над досягненням наших цілей, одна з яких – зробити Україну кращим місцем арбітражу. І звичайно, будемо посильно сприяти притягненню росії до відповідальності.
Наостанок я би хотіла подякувати міжнародній арбітражній спільноті, яка з першого дня війни і до сьогодні підтримує Україну та українців різноманітними способами та вчинками. Ми в УАА плануємо продовжувати та розширювати нашу співпрацю з колегами з інших країн.
Редакторка Оксана Журба, "Юридична газета"